Нехай добрі спогади на диску твоєї пам’яті не зможе видалити жоден вірус, нехай кожен день дарує можливість здійснювати прорив у діяльності та створювати новітню програму щастя в своєму житті.
Інформатика – одна з наймолодших дисциплін, корені якої сягають у далеке минуле. Людина живе у світі інформації, і здавна існує необхідність її збереження та передачі. Першими сховищами інформації були бібліотеки.
Близькими до інформатики були роботи французького вченого Блеза Паскаля (механічна підсумовувальна машина, XVII століття) і німецького фізика і математика Готфріда Лейбніца (арифметична лічильна машина для виконання чотирьох арифметичних дій, XVII століття). Лейбніц уперше висловив думку про можливість машинного моделювання людських функцій і ввів термін „модель”. Крім того, він розробив двійкову систему числення, що згодом широко застосовувалася в обчислювальних машинах.
Розвиток пристроїв для лічби крокував у ногу з досягненнями математики. Після введення в обіг логарифмів у 1623 р. з’явилося логарифмічна лінійка, яку винайшов англійський математик Едмон Гантер. Логарифмічній лінійці судилося довге життя: від XVII століття до нашого часу.
У XVII столітті видатний французький учений Блез Паскаль створив принципово новий лічильний пристрій – арифметичну машину. В основу її роботи Б.Паскаль поклав відому до нього ідею виконання розрахунків за допомогою металевих шестерень. У 1645 р. він побудував першу підсумовувальну машину, а в 1675 р. Паскалю вдалося створити машину, що виконувала всі чотири арифметичні дії. Майже водночас з ним у 1670-1680 рр. відомий німецький математик Готфрід Лейбніц сконструював лічильну машину.
У 1833 р. Англійський вчений Чарльз Бебідж, укладач таблиць для навігації, розробив проект „аналітичної машини”. За його задумом, ця машина мала стати гігантським арифмометром із програмним керуванням. У машині Бебіджа передбачені були також арифметичний і запам’ятовуючий пристрої. Його машина стала прообразом майбутніх комп’ютерів.
Лише через 100 років машина Бебіджа привернула увагу інженерів. Наприкінці 30-х років XX століття німецький інженер Конрад Цузе розробив першу двійкову цифрову машину. У ній застосовувалися електромеханічні реле, тобто механічні перемикачі, які починають працювати під дією електричного струму. У 1941 р. К.Цузе створив машину, цілком керовану за допомогою програми.
Різкий стрибок у розвитку обчислювальної техніки відбувся в 40-х роках, після Другої світової війни. Перша ЕОМ створювалася в 1943-1946 рр. у США. У 1951 році в СРСР була створена „МЭСМ” (малая электронно-счётная машина). Ці роботи здійснювались в Україні (м. Київ) в Інституті електродинаміки під керівництвом видатного конструктора обчислювальної техніки С.О.Лебедєва. Можна стверджувати, що”МЭСМ” була першою ЕОМ в континентальній Європі.
Розробники ЕОМ завжди прямували за прогресом в електронній техніці. Коли в середині 50-х років на зміну електронним лампам прийшли напівпровідникові прилади, почалося переведення ЕОМ на напівпровідники. Напівпровідникові прилади (транзистори, діоди) були, по-перше, значно компактнішими, ніж їхні лампові попередники. По-друге, вони мали триваліший термін служби. По-третє, споживання енергії в ЕОМ на напівпровідниках було істотно нижчим.
З упровадженням цифрових елементів на напівпровідникових приладах почалося створення ЕОМ другого покоління. ЕОМ другого покоління відрізняються застосуванням напівпровідникових елементів і використанням алгоритмічних мов програмування. Завдяки застосуванню більш досконалої елементної бази почали створюватися невеликі ЕОМ, сталося розподілення обчислювальних машин на великі, середні й малі.
Чергова заміна поколінь ЕОМ відбулася наприкінці 60-х років при переході від напівпровідникових приладів у пристроях ЕОМ до інтегральних схем. Інтегральна схема (мікросхема) – це невелика пластинка кристалу кремнію, на якій розміщуються сотні і тисячі елементів: діодів, транзисторів, конденсаторів, резисторів тощо. Застосування інтегральних схем надало можливість збільшити кількість електронних елементів в ЕОМ без зміни їхніх реальних розмірів. ЕОМ четвертого покоління характеризуються застосуванням мікропроцесорів, побудованих на великих інтегральних схемах. Вплив персональних комп’ютерів на уявлення людей про обчислювальну техніку виявився настільки великим, що поступово з ужитку зник термін „ЕОМ”, а його місце зайняло слово„комп’ютер”.
Починаючи з 90-х років, у потужних комп’ютерах застосовуються супермасштабні ВІС, які вміщують сотні тисяч елементів на квадратний сантиметр. Багато фахівців почали говорити про комп’ютери п’ятого покоління. Характерною рисою комп’ютерів п’ятого покоління повинно бути використання штучного інтелекту і природних мов спілкування. Передбачається, що обчислювальні машини п’ятого покоління будуть легкокерованими. Користувач зможе голосом подавати команди машині.
Рубрика «Народ скаже – як зав’яже»:
1. Комп'ютер думає так, як думає його господар.
2. Не вчись на помилках. Вчися на комп'ютері.
3. - Олю, скажи, а коли я копіюю мишкою текст, де він зберігається?
- Як де? Звичайно, у мишці!
4. Отримавши двійку з інформатики, Василь видалив сторінку і переформатував щоденник.
5. Вчитель інформатики приходить в бібліотеки.
- Де бібліотекар?
- В архіві.
- Розархівуйте будь ласка...
6. - Слухай, у мій комп'ютер потрапив вірус.
- Ну і що ти зробив?
- Щеплення.
- Куди?
- Під мишку.
7. У кабінеті лікаря:
- Очі почервонілі, опухлі, скарги на різь... - Весняний кон'юнктивіт? - Безлімітний інтернет...