Ця історія досі викликає неоднозначні оцінки. І це відбувається як з боку суспільно - політичної свідомості обох держав, учасниць згаданої події, так і з боку суто історичного підходу вельми шанованих дослідників.
29 січня 1918 року. Збройне зіткнення на залізничній станції біля села Крути, яка розташовувалася на 130-му кілометрі в північно-східному напрямку від Києва, Україна. Учасники події: невеликий загін з боку юної Української Народної Республіки (близько 600 чоловік) і "знаменита" Червона армія Радянської Росії, яка значно перевищує своїх вимушених супротивників числом, бойовим потенціалом та досвідом. Результат бою не важко передбачити. У запалі громадянського протистояння, трансформації суспільного і політичного світогляду, в пікових точках переломних моментів, що стали низкою таких подій, які змусили нашу історію зазнати найглибших змін, цей бій ніяк не міг залишитися в забутті.
Причини, з яких це сталося, для деяких очевидні, для деяких так і залишаться незрозумілими та навіть зовсім необгрунтованими, але вони мали місце бути. Знавці наголошують на відсутністі у широкого загалу населення України в ті часи усвідомлення необхідності державної незалежності, низький рівень національної самоідентичності. Але деякі з цим не згодні. Як факт, який завжди залишається фактом - такою правдою, яку неможливо ані сховати, ані спотворити; лише на короткий час і лише під дією величезного страху. Але коли ця напруга слабшає, правда знову відкривається. Вона як світло, від якого тікає всяка темрява.
А правда в тому, що народ України любить свою країну. Своєю кров’ю, душею і своєю працею він, як і будь-який інший народ, прагне до життя та благополуччя. Це було доказом, яскравим доказом, і насамперед самим собі. Доказом перед усіма іншими, нехай сильнішими, більш амбітними, але це - пряма відповідь на історичний виклик. Відповідь, а не ухилення від неї.
Указ Президента України про «День пам’яті Героїв Крут» № 15/07, який відзначається 29-го січня був підписаний 15-го січня 2007-го року.
Цей День, не дивлячись ні на що, назавжди залишиться світлим в нашій пам’яті. День подвигу та прикладу для майбутніх та нинішніх поколінь. День надії і любові до своєї вітчизни. День пам’яті Героїв Крут. Павло Тичина
ЗРАЗУ Ж ЗА СЕЛОМ (1918)
Зразу ж за селом — всіх їх розстріляли, всіх пороздягали, з мертвих насміхали, били їм чолом.
Випала ж зима! — Що тепер всім воля, врізали вам поля, а голів нема.
Як зчорніла ніч — За селом світило, з співами ходило, берегло, кадило безневинну січ.
Микола Луків
КРУТИ
Ще юнаки, ще майже діти, А навкруги і смерть, і кров. “На порох стерти, перебити!” — Іде на Київ Муравйов. Полків його не зупинити, Та рано тішаться кати: Коли стають до зброї діти, Народ цей — не перемогти!
This story still causes mixed reviews. And this happens both from the side of the socio-political consciousness of both states, participants of the mentioned event, and from the purely historical approach of highly respected researchers.
January 29, 1918. Armed clash at the railway station near the village of Kruty, which was located at the 130th kilometer in the north-east direction from Kyiv, Ukraine. Participants of the event: a small detachment from the young Ukrainian People's Republic (about 600 people) and the "famous" Red Army of Soviet Russia, which significantly exceeds its forced opponents in numbers, combat potential and experience. The outcome of the battle is not difficult to predict. In the heat of civil confrontation, the transformation of the social and political worldview, at the peak points of turning points that became a series of such events that forced our history to undergo the most profound changes, this battle could not be forgotten.
The reasons why this happened are obvious to some, and will remain unclear and even completely unreasonable for some, but they happened. Experts emphasize the lack of awareness of the need for state independence and a low level of national self-identity among the general population of Ukraine at that time. But some do not agree with this. As a fact that always remains a fact - a truth that cannot be hidden or distorted; only for a short time and only under the influence of great fear. But when this tension subsides, the truth is revealed again. She is like a light from which all darkness flees.
And the truth is that the people of Ukraine love their country. With their blood, soul and their work, they, like any other people, strives for life and well-being. It was a proof, a vivid proof, and first of all to myself. Proof before all others, be they stronger, more ambitious, but this is a direct response to the historical challenge. The answer, not the evasion.
Decree of the President of Ukraine on the "Kruty's Heroes Memorial Day" No. 15/07, which is celebrated on January 29, was signed on January 15, 2007.
This Day, no matter what, will forever remain bright in our memory. Day of feat and example for future and current generations. Day of hope and love for one's homeland. The Rememberence Day of Kruty's Heroes.